Люцерна насіння СОРТ НАДІЙДА Р1 Магнічна 110гран/кг sortex 100 грн/кг

                                                               СОТ НАДІЙДА (магнітне очищення)

Багатолітня рослина родини бобових.

Зелене добриво, кормова та медоносна культура.

Використовується з декоративною метою.

Люцерна — відома сільськогосподарська культура. Деякі її сорти вирощують як овочі та вживають в їжу, наприклад, салатів. Також із давніх часів люцерна посівна вважалася прекрасним кормом для худоби, оскільки вирізняється гарною засвоюваністю та високим вмістом білка. Зараз її вирощують у всьому світі.

Є понад 50 сортів люцерни посівної, але широко поширені лише кілька. Сходисті морфологічно, вони розрізняються за стійкістю до холоду, лужного середовища, програм і хвороб.

Зелене добриво. Дає високі врожайи зеленої маси — в умовах зрошення за 8-10 вкосів дає до 80-120 т зеленої маси, або 20-40 °C з 1 га. Завдяки симбіозу з азотфікувальними бульбеньковими бактеріями люцерну накопичує азот атмосфери в коренях і пожовчих залишках.

На 2-3-й рік життя люцерну накопичує азоту в ґрунті стільки ж, скільки його міститься в 40-60 т гній (до 300 кг азоту з 1 га). Після розкладання в ґрунті біомаси люцерни стає легкозасвоюваним добривом, утворює перегній, збагачує ґрунт поживними речовинами та покращує її структуру. Сприяє зменшенню кислотності ґрунту.

Люцерна є гарним попередником бавовнника, зернових та інших культур. Дія люцерни проявляється впродовж декількох років.

Ґрунтувальні та ґрунтозахисні якості. Потужна, глибоко розташована коренева система люцерни сприяє поліпшенню структури ґрунту, підвищує її водо- та повітропроникність і сприяє накопиченню гумусу. Як і інші бобові, фіксує в ґрунті атмосферний азот. У разі густого травостого сприяє очищенню полів від бур'янів. Люцерна використовується як фітосанітарна культура, оскільки стійка до різних захворювань і пошкодження нематодами.

Фітосанітарні якості. Оздоровлює ґрунт. Покращує умови життєдіяльності черв'яків і ґрунтових мікроорганізмів, під час розкладання слугує їм кормом. Це так само сприяє зменшенню захворюваності рослин і підвищенню врожайності.

Кормова культура. Люцерна як кормова рослина відома вже приблизно 6-7 тис. років. Зі свого природного ареалу в Південно-Західній Азії вона поширена багатьма країнами разом із арміями завойовників. Перси 844 її до Греції приблизно 480 р. до н.е. як корм для своїх коней; сарацини — в Іспанії в VIII ст. З іспанцями люцерна посівна потрапила до Мексики та Південної Америки, а звідти в XIX ст. проникла в Техас і стимуляцію. Зараз люцерну посівну вирощують у всьому світі, особливо на зрошуваних землях у посушливих і напівзасушливих регіонах США та Аргентини. До складу її зеленої маси входить велика кількість протеїну (1822%), безліч незамінних амінокислот, а також фосфор і кальцій.

Ґрунти. Люцерна найкраще росте на високоплідних, середньосуглінистих, добре дренованих ґрунтах з pH = 6,5-7. Погано вдається на важких глинистих, кам'янистих, солонцевих, плоских ґрунтах, а також за високого рівня стояння ґрунтових вод. На бідних піщаних ґрунтах дає досить високі врожайності тільки під час внесення добрив. Не виносить кислих ґрунтів. За pH = 5 бульбкових бактерій майже не розвиваються. Може переносити засолоність ґрунтів.

Однак під час вирощування люцерни на сильно засолених ґрунтах (pH = 8 і вище) потрібне застосування промивних поливів.

Вологість. Досить вимоглива до вологи та водночас досить стійка до пожежі. Наї найвищі врожайності формує на ґрунтах із вологістю 60-80%. За великої кількості опадів (понад 1 тис. мм на рік) вражається борошнистою родою й іншими хворобами, що робить її недовговічною. За 10-15-денного затоплення травостійки різко знижується урожай. Зниження вологості ґрунту до 45% сильно пригнічує рослини, особливо в 1-й рік життя. Вже за таких умов зволоження вона дуже добре відгукується на поливи після кожного коса.

Температура. Досить теплолюбства. Оптимальна температура проростання насіння +18-20 °C. Добре росте та розвивається за +22-30 °C. В умовах достатнього зволоження успішно переносить високу температуру (+37-42 °C). Має досить високу холодостійкість (деякі сорти за гарного снігового покриву витримують до -25-30 °C).

Освітлення. Світлолюбна рослина.

Підготовка ґрунту. Розпушування ґрунтом плоскорізом Фокіна або культиватором — достатній і оптимальний спосіб оброблення, що підвищує плодородство ґрунтів і зберігає силивольдарів. Для отримання кращого врожаю треба використовувати органічні добрива (Біовіт) та препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів (ЕМ-пресати: Емочки, ЕМ-А, Емочки-Бокаші; Азогран).

Посев. Насіння сіють прямо на відкритий ґрунт на початку весни. Літній посів може застосовуватися тільки в разі випадання гарних дощів і наявності вологи в ґрунті. Насіння має бути скарифіковане (з потертою оболонкою). Також бажано провести передпоєве оброблення біопрепаратами. Це оберігає посіви люцерни від грибних і бактеріальних захворювань. Посинь проводиться врозкидання. Оптимальна глибина посіву насіння на повуглецевих чорноземах — 0,5-1,5 см. Більш глибокий посів (2-3 см) може призвести до зниження польової повсті до 40-60%.

Вирощування. Застосовують два способи вирощування люцерни та її сумішей зі злаками — під покрив і без покриву. Кожен із них має свої переваги та вади. Конкурентна боротьба люцерни та покривної культури уповільнює ріст підземної та надземної частини рослин, виготовляє травостій люцерни. Проте у виробництві віддають перевагу підпокровний посів люцерни.

Підрізування кореневої системи плоскорізом посилює інтенсивність відростання молодих коренів і збільшує величину активної кореневої системи, що засвоює азот і мікроелементи. Цей агроприйм підвищує продуктивність насішеної люцерни після другого року використання і скорочує витрату витрат на закладку нових насічених ділянок. Підрізування особливо ефективне у вологі роки, тому що не відбувається виростання й полягання посівів. Його краще проводити восени, тому що щілини, що утворюються водночас, сприяють також накопиченню вологи в осінньо-зимне-весняний період. Однак узону підрізування коренів знижує врожай насіння.

У посівах люцерна зберігається 10-25 років і більше. Господарське використання найчастіше від 2 до 8 років.

Зрізання. У фазі бутонізації перед початком цвітіння. У рік посіву травостій першого коса досягає початку цвітіння приблизно через 50-60 днів, а надалі зацвітає зазвичай за 30-40 днів після кожного коса. Підрізають плоскорізом Фокіна або культиватором, попередньо поливши розчином ЕМ-препаратів. Оброблення ЕМ-препаратом прискорює процеси ферментації та створює сприятливі мікробіологічні умови, які призводять до збагачення ґрунту поживними речовинами та мікроелементами.